Ячмінь - агрономічні принципи

Основна мета вирощування зернових культур полягає в тому, щоб перетворити фотосинтетичну активну радіацію (ФАР) у суху речовину, яку можна використовувати у харчуванні людей, як корм для тварин чи сировину для виробництва енергії. Між показником вловлювання світла та загальним вмістом сухої речовини у ячмені є лінійний зв'язок. Також відомо, що у сучасних сортів ячменю індекс врожайності складає приблизно 50%, тобто 50% загального вмісту сухої речовини у пагонах перетвориться у зерно. 

Цей зв'язок закладає основу для розробки наших агрономічних принципів вирощування ячменю.   Щоб уловлювати сонячне випромінювання, нам потрібно, щоб у рослини був достатній листковий покрив (але не надто великий) зі здоровим зеленим листям, які будуть фіксувати 90% ФАР.  Листковий покрив повинен зберігати зелене забарвлення і хороший стан протягом періоду наливу зерна. 

Звідси постають дві чіткі цілі:

1. Формування травостою - для максимально швидкого розвитку потрібного об'єму листяного покриву.  
2. Стійкість травостою - для збереження об'єму та хорошого стану листкового покриву до моменту збору врожаю.  

Формування листкового покриву у ячменю

Перш ніж розробити детальну агрономічну стратегію, необхідно визначити основні цільові показники врожайності та якості.

Джерело: HGCA 

Розвиток листкового покриву розпочинається з сівби з метою досягти цільової густоти посіву. Норма висіву визначається з урахуванням схожості культури, ґрунтово-кліматичних умовах, даті сівби та втрат під час збирання врожаю. Після визначення норми висіву, необхідно перевірити рівень рН ґрунту та вміст поживних речовин, щоб у разі необхідності вжити коригуючих заходів.  Якщо рівень рН ґрунту не відповідає оптимальному (6 - 6,5), то це може обмежити доступність деяких з них. Дефіцит поживних речовин необхідно компенсувати внесенням добрив.

По мірі розвитку, після появи двох-трьох листочків рослина споживає поживні речовини з ґрунту, особливо фосфор та азот. З поживних мікроелементів, особливу роль мають марганець та цинк. Часто ці елементи знаходяться в дефіциті. Перші 50-60 днів активного росту - це час закладання потенціалу врожайності і розвитку її основних компонентів: кількості листочків, колосків та формування зерна. Температура та волога мають значний вплив на укорінення на ранньому етапі.

Оскільки сівба озимого ячменю відбувається пізніше, збільшується проміжок часу, протягом якого формується листя (філлохрон), що, в свою чергу, затримує розвиток листкового покриву. Такі поживні речовини, як азот і фосфор, можна використовувати на цьому етапі, щоб прискорити ріст та збільшити розміри листя.

Після проростання та укорінення, у рослин розпочинається формування пагонів і подальший розвиток листя.   Все це впливає на індекс зеленої площі (зелена площа : площа ґрунту), що відображає розвиток листкового покриву, що ефективно вловлює світло.  Стадія кущіння має дуже важливе значення у агрономічному сенсі, оскільки вона являє собою механізм, за допомогою якого рослина ячменю може компенсувати низьку густоту стояння рослин.  

Кущіння

Максимальна кількість сформованих пагонів визначається генетично, проте їх фактична кількість залежить від умов протягом вегетації, тривалості світлового дня, дати сівби, густоти посіву та живлення. За умов дефіциту вологи чи поживних елементів, бруньки пагонів залишаються у сплячому стані, і рослини формують мало пагонів кущіння.

Не всі пагони формують колоски.  Старіння пагонів розпочинається після початку цвітіння основного колосу, оскільки вторинні колоски та квітки змагаються між собою за доступні продукти фотосинтезу. Показник виживання пагонів відображає кількість доступних для рослини поживних речовин, світла та води.

У таблиці зображена залежність урожайності від наявності опадів.

Пагони, що виживають, але не формують колосків, виступають в якості джерела поживних речовин і вуглеводів для наливу зерна.  Кількість пагонів, що виживають для подальшого наливу зерна, у всіх сортів різна, а також залежить від умов протягом вегетації та догляду за культурою.

Фаза активного росту

Протягом цієї стадії відбувається «яровизація» рослин, що є умовою (разом з тривалістю світлового дня (фотоперіоду)) для переходу розвитку рослини на наступний етап, що має назву - фаза активного росту. Стебла рослини ростуть, формуючи листковий покрив, площа листя якого в шість разів перевищує площу ґрунту (ІЗП 6).  Протягом цього важливого періоду, поглинання поживних речовин сягає свого максимуму, тому потреби рослин необхідно задовольнити шляхом внесення добрив та поживних мікроелементів.  

План удобрення повинен включати багаторазове внесення добрив та позакореневе підживлення мікроелементами з метою досягнення максимальної ефективності використання поживних речовин на одиницю вирощуваної продукції.  Після повної появи прапорцевого листка, розвиток травостою завершується. Після цього всі агрономічні заходи необхідно зосередити на тому, щоб листковий покрив був у хорошому стані, бо він повинен забезпечувати продуктами фотосинтезу зерно, що, в свою чергу, зумовлює кінцеву врожайність та якість продукції.

Тривалість листкового покриву ячменю

На кінцеву врожайність впливає багато факторів, які визначають кількість зернин на м², а саме: погодні умови, хвороби рослин та кількість незамінних поживних речовин. Проте зерно наливається лише у тих рослинах, які мають запас вуглеводів зі стебла, що утворилися під час розвитку листкового покриву, а також мають зелене листя, в яких активно відбувається фотосинтез протягом періоду наливу зерна. Хороший стан остюків ячменю має особливе значення, оскільки вони відіграють значну роль у процесі фотосинтезу на етапі наливу зерна. 

Хлорофіл - це дуже важливий компонент зеленого листя (і, відповідно, процесу фотосинтезу), при чому і азот, і магній є його незамінними складовими. Недостатньо оптимальний фотосинтез протягом перших двох-трьох тижнів зросту зерна скорочує кількість клітин та потенційну вагу кожної зернини. 

Дефіцит азоту у прапорцевому листку призводить до загибелі квіток (місці закладання зерна). Налив зерна залежить від здатності як «споживача» (тобто всього зерна у колосі), так і «джерела» (тобто продуктів фотосинтезу та резервів).  Якщо «джерело» не задовольняє «споживача», наприклад, в результаті посухи чи хвороби рослини, зерно погано наливається і після достигання може бути зморшкуватим.  Один компонент процесу наливання зерна передбачає переміщення резервів стебла у зерно, що потребує енергії, яку постачає АТФ - молекула, що містить велику кількість фосфору.

Перелік агрономічних принципів вирощування ячменю

1. Підготуйте ґрунт для сівби, щоб забезпечити належний розвиток кореневої системи і оптимальне надходження поживних речовин.
2. Усуньте невідповідність рівня рН, що впливає на доступність поживних речовин. 
3. Використовуйте макро- та мікроелементи (особливо азот, калій, фосфор, марганець, цинк і мідь), щоб сприяти ранньому, швидкому росту і розвитку рослин. 
4. Створіть план удобрення, щоб задовольнити потреби культури, що не забезпечуються запасами ґрунту, звертаючи увагу на темпи та строки формування листкового покриву. 
5. Використовуйте поживні речовини, які рослини можуть ефективно споживати для власних потреб.
6. Контролюйте посіви під час їх розвитку, щоб усунути будь-які недоліки, які можуть перешкоджати утворенню стійкого листкового покриву і формуванню зерна. 
7. Зверніть увагу на якість зерна, і внесіть відповідні зміни у програму живлення. 
8. Використовуйте інструменти та послуги Yara, щоб керувати удобрення та максимально збільшити рентабельність.